Олександр Фільц. “Проблема Гетьєра: вихід із парадоксу”

З часів Платона та Арістотеля незмінним до останнього часу було визначення знання як виправданого істинного переконання. У середині минулого століття американський філософ Едмунд Гетьєр опублікував статтю на 2 сторінки, у якій описав декілька прикладів, коли думка людини є вірною і підтвердженою рядом доказів, але при цьому, в строгому сенсі, не є знанням. Від того часу ця стаття поклала початок обговоренню, яке отримало назву «проблема Гетьєра». Активно нею займався, наприклад, Бертран Рассел. До нині, по-суті, ніхто не може подолати парадоксу, пов’язаного із нею. Після Рассела та Гетьєра була запропоновано ще декілька різних варіантів цього парадоксу. Багато мислителів з різних країн та філософських напрямів займалися цією проблемою, але рішення її досі немає.

Професором Фільцом був сформульований принцип очевидності, джерела якого знаходилися у філософії психіатрії, але цей принцип очевидності може дати ключ саме до подолання певних аспектів «проблеми Гетьєра».  У зв’язку з цим він запропонує доповнене визначення знання, з урахуванням власного «принципу очевидності».