#ЛЮДИШЕПТИЦЬКОГО – ІВАННА МОГИЛЯК ПРО 20-ТИ РІЧНИЙ ДОСВІД РОБОТИ В УКУ, ФРАНЦУЗЬКИЙ ШАРМ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:)

Іванна Могиляк розпочинала свою роботу ще у Львівській Богословській Академії, а зараз очолює Деканат студентського життя. В УКУ працює близько 20-ти років і може похвалитися міцною дружбою з колегами, з якими починала ще з 2002 року.

Свою роботу почала з посади референта, проводила екскурсії англійською мовою і займалася фотоархівом та архівом публікацій.
Згодом я почала викладати англійську мову, працювати в центрі сучасних іноземних мов, була адміністративним директором Літньої англомовної школи. Що цікаво, дотепер ми товаришуємо сім’ями з колегами, з ким починала працювати, – скоро це вже 20 років.

Донедавна Іванна працювала заступником декана студентського життя, відповідала за реалізацію політики фінансової підтримки студентів.

В УКУ цікаво працювати, розвивати нові проекти. Загалом, всі проекти, у яких я брала участь чи очолювала, реалізувалися завдяки командній роботі, яка надихає. В команді дуже добре разом працювати, заряджати один одного і мотивувати, тому встигаю тільки завдяки тому, що поруч є багато однодумців.

Насамперед, Іванна цінує, як в людях так і в роботі, чесність, відповідальність, організованість, пунктуальність, відкритість.

Мені імпонує творча атмосфера центру Шептицького. Хочеться повернути «доковідний» час, коли є можливість спілкуватися з людьми, чути мудрі думки і надихатися ними. Я любила, коли тут було багато людей, були різноманітні презентації, виставки, зустрічі, я би повернула це все.

Люблю книги, зараз читаю “Зберігайте спокій” Раяна Голідея, книга на кожен день. Вранці, коли ще всі сплять, намагаюсь читати по сторіночці на один день, для натхнення. Друга книга, яку читаю – «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях».
В соціальних мережах в першу чергу пані Іванна стежить за особами, які надихають та мотивують до особистісного та професійного розвитку, зокрема Мирослав Маринович, пані Наталя Попович, пані Наталя Кадя.

Я захоплююся вишиванням. Ходила в майстерню Магди Дзвін. Дуже мені подобається автентична вишивка та українські строї. Під час карантину переглянула серіал «Корона», який захопив мене висвітленням життя королівської сім’ї, труднощів і викликів. А ще з задоволенням вслухалася у таку витончену англійську вимову.
У Львові з друзями люблю відвідувати французькі ресторанчики, зокрема мій улюблений затишний Tante Sophie.

Окрім активної діяльності в Університеті Іванна встигає приділяти час своїй сім’ї, виховувати двох дітей не просто словами, а власним прикладом.
Мої діти виросли в УКУ. Коли вони народилися, я вже тут працювала, зараз вони вже підлітки, можливо наші майбутні студенти. Я їм розповідаю про те, що відбувається в університеті, як формується наша спільнота, такі історії мали б їх надихати, адже хочеться дати їм гарний приклад.
У вихованні я вимоглива, проте розумію, що виховувати важливо особистим прикладом. Багато вчуся і у них. Деколи, маючи певний досвід, ми рухаємося звичною траєкторією у житті.
А діти ставлять хороші питання:. а навіщо? для чого? невже не можна по іншому? Виявляється можна, тому я в них вчуся, напевне, якоїсь такої адаптивності, flexibility, інколи треба дещо треба відпустити, дещо прийняти.

Як пережити карантин?
Спочатку я втішилася, що є нагода побути самій, разом із сім’єю. Але це теж був великий виклик, було нелегко поєднувати роботу та домашні обов’язки в одному просторі. Карантин навчив мене цінувати час особистого спілкуванням з друзями та колегами. Можливість відчути емоції вживу, а не через монітор, нічим не заміниш😇