Запрошуємо на презентацію нової книжки літературознавиці Віри Агеєвої — «Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ початку XX століття».
Нова книжка пані Віри — це мандрівка літературним Києвом початку ХХ століття. Авторка показує Київ очима авангардних художників, бунтівних емансипанток, богемних поетів, Київ, у якому жили й творили, попри все, що відбувалося довкола, Київ, який вистояв, уберігши свою історію та майбуття.
Модеруватиме розмову Данило Ільницький, літературознавець, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри філології Українського католицького університету.
Зустрічаємося 25 лютого о 15:00 у Центрі Шептицького (Львів, вул. Стрийська, 29а; 302 аудиторія).
Вхід вільний, реєстрація непотрібна.
❗️Друзі, у Бібліотеці УКУ триває 2 етап благодійного проєкту «Хочу читати», створеного для збору книг у зруйновані чи пошкоджені через війну бібліотеки.
Зараз у Бібліотеці збирають книжки для Снігурівської громади Миколаївської області, яка тривалий час перебувала в окупації. Якщо ви бажаєте долучитись, то ось тут є детальна інформація.
Книжки Віри Агеєвої можна придбати безпосередньо на презентації, або ж за цими посиланнями:
«Марсіани на Хрещатику»: паперова електронна
«За лаштунками імперії»: паперова електронна аудіо
Метою проєкту є збір книг для деокупованих територій, де були знищені школи, бібліотеки і простори для читання. Першою локацією, для якої проводили збір, став відновлений цифровий освітній центр у селі Богданівка, що на Київщині. Там школа була вщент спалена росіянами, бібліотека втрачена і понад 500 дітей залишились без можливості мати доступ до навчання та просто навіть теплих книжкових історій. Протягом 3 місяців ми збирали книги, якими ділилися добрі люди з усієї України.
І цим ярмарком хочемо завершити збір для Богданівки, прозвітуватися та оголосити про продовження та розширення проєкту вже для Миколаївщини!
Як це відбуватиметься? Ви просто приходьте у хол Центру Шептицького 7 грудня протягом дня й обирайте любі серденьку книжки для себе. Саме так: ви зможете купити книги для себе, на подарунки до Святого Миколая, Нового року чи ж комусь просто так. А відсоток від виручки кожне видавництво люб’язно погодилось конвертувати у книжки для проєкту.
Як бачите, формула проста: ви для себе купуєте книжки, а робите добру справу для своїх великих і маленьких співгромадян.
Деталі щодо проєкту, всі звіти, процес збору, фото локації і різні деталі є тут.
Коли: 7 грудня з 10:00 до 19:00 Де: хол Центру Шептицького (вул. Стрийська, 29а, 1 поверх) Для кого: для всіх!
Цей навчальний рік не схожий на жоден з попередніх. Але ми впевнені, що після нашої перемоги, він стане кращим, ніж минулі! Можливо, і ми вам в цьому трішки допоможемо. І хай це буде ще одним кроком до перемоги.
Не уявляєте, як можна вчитися під час воєнного стану та навіщо це взагалі потрібно? Складно прокидатися вранці та зібратися докупи, щоб піти на пару? Важко знайти в собі силу: фізичну, психологічну, моральну?
Хочете дізнатися більше про те, чому якісна освіта та молоде покоління, яке прагне навчатися та здобувати знання, — це рушійна сила, наше майбутнє? Який досвід УКУ в навчальному процесі під час війни?
Запрошуємо всіх-всіх на подію Бібліотеки УКУ “Як зараз вчитися, і навіщо це взагалі потрібно”.
Наші спікери: Олег Яськів — проректор з наукової роботи УКУ, директор Центру Шептицького УКУ, старший лейтенант 103-ої окремої бригади сил ТрО ЗСУ. Анастасія Широка — доцентка кафедри психології та психотерапії УКУ.
Поговоримо про:
Освіта в умовах війни: навіщо зараз навчатися?
Як зараз можна якісно вчитись?
Навчання без стресів. Як максимально можна зменшити стрес у ситуації, в якій ми живемо?
Як стимулювати себе навчатися під час війни?
“Важливо задумуватися над смислом свого навчання «Заради чого я вчуся?» Мені видається важливим те, що кожна молода людина повинна бачити своє місце у нашому спільному майбутньому”. (Анастасія Широка)
Коли: 25 жовтня 17.00. Де: онлайн (посилання надішлемо у день події). Участь можлива за умови реєстрації, де також можете поставити запитання спікерам.
Подію організовуємо в рамках проєкту промоції академічної доброчесності в Українському католицькому університеті.
З кожним днем все більше відчуваємо наближення свят і хочеться дива та доброї казки! Не забуваймо у ці дні наспівувати колядки, прикрашати оселі, а головне — дарувати незабутні емоції один одному у теплому колі друзів!
Перший майстер-клас по виготовленню різдвяних прикрас із соломи. Навчатиме нас майстриня соломоплетіння та писанкарства, художниця, авторка посібника з писанкарства Марія Іванишин. Будемо виготовляти ангеликів, декоративні гірлянди та зіроньки! Максимальна кількість учасників — 20 осіб.
Коли? 8 грудня з 16:00 год до 20:00 год
Хто може брати участь? Дорослі + батьки з дітьми від 7 років
Де? у Центрі Шептицького
Вартість участі: 500 грн з дорослої особи (у випадку присутності дитини 550 грн)
Другий майстер-клас по малюванню ікони святих на гонті від українського мистецтвознавця, художника-реставратора, іконописця Лева Скопа. Гонти — це тонкі дощечки, які використовують як покрівельний матеріал на будівлі. Малювання ікони на гонті — особливе мистецтво. Святі, яких намалюємо на таких іконах, захищатимуть надалі нас, так як раніше гонта захищала храми та доми. Максимальна кількість учасників — 10 осіб.
Коли? 11 грудня з 12:00 год до 16:00 год
Хто може брати участь? Дорослі
Де? у Музеї УКУ (філософсько-богословський факультет УКУ)
Третій майстер-клас “Мої милі Бозі” по малюванню на склі іконки Св. Миколая. Навчатиме нас художниця, дизайнерка, мистецтвознавиця Уляна Креховець. В добрій атмосфері, з любов’ю та світлом у серці ви зможете своїми руками створити дуже особливий подарунок! Максимальна кількість учасників — 10 осіб.
Коли? 15 грудня з 16:00 год до 20:00 год
Хто може брати участь? Дорослі + батьки з дітьми від 10 років
Де? у Музеї УКУ (Філософсько-богословський факультет УКУ)
Вартість участі: 500 грн з особи (з дитини 400 грн)
Четвертий майстер-клас по виготовленню та декоруванню з тканини різдвяних іграшок на ялинку від майстрині, мистецтвознавиці Марії Хомишин. У переддень свята Миколая разом постараємося створити наймиліші добрі подаруночки, які тішитимуть усі різдвяні свята! Максимальна кількість учасників — 10 осіб.
Коли? 18 грудня з 11:00 год до 15:00 год
Хто може брати участь? Дорослі + батьки з дітьми від 12 років
Де? у 303 ауд. Центру Шептицького
Вартість участі: 500 грн з дорослої особи (з дитини 400 грн)
Бібліотека УКУ запрошує на зустріч із відомим мистецтвознавцем, іконописцем, художником-реставратором Левком Скопом!
– Як колись українці малювали ікони? – Чим унікальне давнє українське церковне малярство? – Як створювалися книги-дослідження автора з історії українського мистецтва: “Українське церковне малярство в Галичині”, “Датування галицьких ікон XIV-XVI ст.”, “Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія”?
Лев Скоп мешкає у Дрогобичі. Створює ікони для українських воїнів на фронт, на різні благодійні акції. Малює на гонті, на полотні, прапорах, папері чи дощечках. Також він є поетом та грає рок-музику (учасник музичного гурту “Чорна Дебра”)! Багато років досліджував головну святиню Дрогобича — дерев’яну Церкву святого Юра. А також упорядкував науковий збірник “Дрогобицькі храми Воздвиження та св. Юра у дослідженнях”.
Розмовлятиме з митцем керівничка іконописної школи УКУ “Радруж” Соломія Тимо.
Пандемія забрала багато життів і завдала удару по світовій економіці, але це не остання і навіть не найбільш загрозлива пандемія. Нас чекають нові
Такі прогнози від нашого наступного лектора – Ярослава Грицака – українського науковця, історика, публіциста, Професора Українського Католицького Університету.
Пандемія уже стала історичною подією і цілком можливо, що вона послужить водорозділом між двома історичними періодами – ДО ковіду, і ПІСЛЯ нього.
У такий період поведінка національних урядів є одним з ключових моментів розвитку чи стримання пандемії. -Як політична модель управління державою впливає на подолання кризи? -Може вдалося б не допустити поширення вірусу, якби китайський уряд відреагував одразу?
Статистика жертв пандемії показує, що найбільше страждають найменш забезпечені верстви населення. -Якщо їх не захистити, то розвиток пандемії залишатиметься неконтрольованим?
Зараз ми переживаємо змагання, хто кого випередить: швидкість розповсюдження хвороби, пов’язаної, зокрема, з появою нових штамів – чи швидкість появи нових вакцин і темпи вакцинацій. -То чи має шанси вакцинація проти ковіду?
Ярослав Грицак 6 травня о 16:00 підсумує перший рік пандемії! Трансляцію дивіться на Facebook-сторінці Центру Шептицького УКУ
https://www.facebook.com/sheptytskycenter
Реалізація цього проєкту здійснена за підтримки Львівської міської ради в рамках Програми “Львів 2020: Фокус на культуру”
Центр Шептицького презентує виставку «Світ одного мандрівника»
Виставка про дорогу до себе
Кожен проходить її своїм шляхом, пізнає свої істини, ховає свої таємниці і бачить такі краєвиди, до яких спромігся дістатись…
Це історія, яка не завершується доти, доки мандрівка триває
Автор виставки – Олег Гордійчук!
Глядач може зазирнути через плече автора і відкрити для себе всі ті краєвиди, які відкрились одному мандрівнику під час його сходжень захоплюючими вершинами із різних куточків Світу, відчути всю містичну велич неповторних ландшафтів, поринувши у легкий та ледь відчутний туманний спокій власних спогадів про майбутнє.
Кожен виражає своє бажання у термінах прав людини, чого ніхто не робив ще кілька десятиліть тому. І кількість прав людини, реальних чи уявних, зростає так швидко, що в якийсь момент посилання на права людини вже мало що означає. Зараз це поняття стало для нас таким звичним, що ми вже не уявляємо свого життя без застереження прав людини.
Одні права зовсім зникають, інші розростаються до гіпертрофованого розміру. В якийсь момент нам здалося, що права людини є аксіомою. А насправді, вони є результатом боротьби та історичного розвитку.
І зовсім не факт, що завтра вони будуть такими, як сьогодні. Нові технології, новий спосіб життя викликає інший тип відносин між людиною і державою, і відповідно видозмінюють наше бачення прав.
Що ми вважаємо правами людини у цій новій реальності? Як людина з її правами виглядає з точки зору цифрових технологій? Як змінюються відносини між поколіннями, між статями, між соціальними групами? Як зміни цих відносин формулюються у термінах прав людини?
Про це все розповідатиме 20 квітня о 16.00 Андрій Костюк – директор Школи права УКУ, керуючий партнер АО«КПЛТ». Президент Nexia Україна. Член Львівської колегії адвокатів. Викладач кафедри філософії Українського Католицького Університету та Львівської бізнес-школи УКУ.
Трансляцію дивіться на Facebook-сторінці Центру Шептицького УКУ. Реалізація цього проекту здійснена за підтримки Львівської міської ради в рамках Програми “Львів 2020: Фокус на культуру”.
Як на сучасні релігії вплинув COVІD-19? Відштовхнув, чи змусив шукати рятунку у церкві?
У цьому спробуємо розібратись 30 березня на лекції Романа Назаренка у Центрі Шептицького УКУ.
У кожній країні були свої обмеження і, відповідно, свої реакції – хтось беззаперечно підтримував державу, хтось свідомо порушував карантин і виступав проти вакцинації. З’являються нові форми комунікації, а віряни переходять “онлайн”. Традиційні форми духовності діджиталізуються, а духовні практики стають все більш віртуальними.
Чим керуються різні релігії в Україні та світі коли приймають рішення під час пандемії? Як поводилися представники релігійних спільнот у часи епідемій і карантину в минулому та як вони поводяться зараз?
Про це все поговоримо 30 березня о 16.00 на лекції Романа Назаренка – докторанта Тілбурзького університету (Нідерланди); Керівника проектів та програм Інституту релігії та суспільства УКУ; національного лектора Української академії лідерства.
Трансляцію дивіться на Facebook-сторінці Центру Шептицького УКУ.
Реалізація цього проекту здійснена за підтримки Львівської міської ради в рамках Програми “Львів 2020: Фокус на культуру”
Іванна Могиляк розпочинала свою роботу ще у Львівській Богословській Академії, а зараз очолює Деканат студентського життя. В УКУ працює близько 20-ти років і може похвалитися міцною дружбою з колегами, з якими починала ще з 2002 року.
Свою роботу почала з посади референта, проводила екскурсії англійською мовою і займалася фотоархівом та архівом публікацій. Згодом я почала викладати англійську мову, працювати в центрі сучасних іноземних мов, була адміністративним директором Літньої англомовної школи. Що цікаво, дотепер ми товаришуємо сім’ями з колегами, з ким починала працювати, – скоро це вже 20 років.
Донедавна Іванна працювала заступником декана студентського життя, відповідала за реалізацію політики фінансової підтримки студентів.
В УКУ цікаво працювати, розвивати нові проекти. Загалом, всі проекти, у яких я брала участь чи очолювала, реалізувалися завдяки командній роботі, яка надихає. В команді дуже добре разом працювати, заряджати один одного і мотивувати, тому встигаю тільки завдяки тому, що поруч є багато однодумців.
Насамперед, Іванна цінує, як в людях так і в роботі, чесність, відповідальність, організованість, пунктуальність, відкритість.
Мені імпонує творча атмосфера центру Шептицького. Хочеться повернути «доковідний» час, коли є можливість спілкуватися з людьми, чути мудрі думки і надихатися ними. Я любила, коли тут було багато людей, були різноманітні презентації, виставки, зустрічі, я би повернула це все.
Люблю книги, зараз читаю “Зберігайте спокій” Раяна Голідея, книга на кожен день. Вранці, коли ще всі сплять, намагаюсь читати по сторіночці на один день, для натхнення. Друга книга, яку читаю – «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях». В соціальних мережах в першу чергу пані Іванна стежить за особами, які надихають та мотивують до особистісного та професійного розвитку, зокрема Мирослав Маринович, пані Наталя Попович, пані Наталя Кадя.
Я захоплююся вишиванням. Ходила в майстерню Магди Дзвін. Дуже мені подобається автентична вишивка та українські строї. Під час карантину переглянула серіал «Корона», який захопив мене висвітленням життя королівської сім’ї, труднощів і викликів. А ще з задоволенням вслухалася у таку витончену англійську вимову. У Львові з друзями люблю відвідувати французькі ресторанчики, зокрема мій улюблений затишний Tante Sophie.
Окрім активної діяльності в Університеті Іванна встигає приділяти час своїй сім’ї, виховувати двох дітей не просто словами, а власним прикладом. Мої діти виросли в УКУ. Коли вони народилися, я вже тут працювала, зараз вони вже підлітки, можливо наші майбутні студенти. Я їм розповідаю про те, що відбувається в університеті, як формується наша спільнота, такі історії мали б їх надихати, адже хочеться дати їм гарний приклад. У вихованні я вимоглива, проте розумію, що виховувати важливо особистим прикладом. Багато вчуся і у них. Деколи, маючи певний досвід, ми рухаємося звичною траєкторією у житті. А діти ставлять хороші питання:. а навіщо? для чого? невже не можна по іншому? Виявляється можна, тому я в них вчуся, напевне, якоїсь такої адаптивності, flexibility, інколи треба дещо треба відпустити, дещо прийняти.
Як пережити карантин? Спочатку я втішилася, що є нагода побути самій, разом із сім’єю. Але це теж був великий виклик, було нелегко поєднувати роботу та домашні обов’язки в одному просторі. Карантин навчив мене цінувати час особистого спілкуванням з друзями та колегами. Можливість відчути емоції вживу, а не через монітор, нічим не заміниш😇
Митець та автор виставки