Андрій Саченко отримав Стипендію Шептицького у напряму живопис. Він родом з Запорізької області та цікавим шляхом у мистецтві. Своєю професією та хобі водночас Андрій називає візуальне мистецтво, бо це займає весь його час.
Про пошук своєї ніші у мистецтві, новий проєкт та цінність Стипендії Шептицького читайте у розмові
Як ви прийшли до мистецтва?
Це така звивиста дорога, яка бере свій початок з раннього дитинства. Мені завжди подобалося мистецтво і десь в років 6 я пішов у художню школу у місті Вільнянськ Запорізької області. Закінчив цю школу і далі вступив до місцевого коледжу на промисловий дизайн. Як часто буває, провчився і зрозумів, що дизайн не дуже моє. Тому я вирішив продовжити навчання у Харківській академії дизайну та мистецтв, де вже звернувся до монументального живопису. Жив трохи у Харкові, Києві і певний час там працював.
І тут у житті випала можливість – у 2017 році я отримав стипендію на магістерську програму у Вільнюській художній академії у Литві. Там впродовж 2 років займався монументальним мистецтвом і у 2019 повернувся до України. У той час якраз почалася пандемія коронавірусу, кордони закрилися і так вийшло, що поки остання точка моєї дороги тут, у Львові.
Сама ідея залучити молодих художників до Львова з інших регіонів – це спроба почути і зрозуміти один одного
Чому ви вирішили подати свою заявку на Стипендію Шептицького?
Мені здається, що такі стипендії передусім націлені на комунікацію між регіонами. Тобто сама ідея залучити молодих художників до Львова з інших регіонів – це спроба почути і зрозуміти один одного. Ми можемо мати різні точки зору, регіональні особливості, різні культури та історичний досвід, але живемо зараз в одній країні і нам треба навчитися комунікувати між собою.
Розповісте, над чим працюватимете впродовж резиденції?
Проєкт називається «Рубіж». В його назві закладена ідея комунікації і подолання меж між нашими регіонами. Це буде серія живописних робіт, де я буду концентруватися на локальному урбаністичному просторі Львова, архітектурі і природі. Я хотів би показати певний контраст чи подібності між місцевою природою і урбаністичним простором, культурою, яка була створена людиною.
Працюю, а там на презентації вже буде видно (усміхається).
Де шукаєте натхнення під час роботи над проєктом?
Важко сказати. Все, що бачу – все надихає. Наприклад, гуляю Львовом і мені цікаво робити фотографії. Це вже для мене матеріал, з яким я працюю візуально. Потім роблю якісь формальні ескізи і працюю з цією формою.
Які враження у вас від УКУ?
Знаєте, я у Львові загалом вперше. Цікаве місто, має довгу історію і мені подобається тутешня модерністська архітектура, багато сецесії. Бачу, що з’являються нові, сучасні архітектурні форми, зокрема УКУ.
УКУ мені подобається тим, що він не схожий ні на кого. Мені здається, що тут інший підхід до студентів, він більш європейський. І сам простір надихає на творчі пошуки.
Більше про Стипендію Шептицького тут
