Дякую Вам за честь відкрити цю виставку. Я свідомий, що у нас в УКУ є люди, які би краще надалися до цієї ролі. Вони були на Євромайдані у ці найтрагічніші дні і можуть про ці дні розповісти докладно. В нас в УКУ також були і є молоді люди, яких ця трагедія зачепила напряму. В Ірини Дідич батько загинув на Майдані, в Олі Шахник – під Іловайськом. Багато з нас знали нашого молодого викладача Богдана Сольчаника, який став Героєм Небесної Сотні.
Я, однак, не скажу, що я не гідний говорити про Майдан. Його назвали Революцією Гідності. І це дуже точне означення – бо він дав мені, як і мільйонам українцям, сильне почуття гідності. Ми добре знаємо свої слабкості та недоліки. Але Майдан дав нам відчути, що в нас є набагато більше добрих і сильних рис, аніж слабких і поганих. А тому немає таких речей чи завдань, яких би ми не були гідні.
Як історик, я свідомий, що не зможу Вам розказати про Майдан задовільно. Бо що і як би ми не говорили про Майдан, слова не можуть повністю передати, що на ньому сталося. Про Майдан неможливо задовільно розповісти – його треба було пережити.
Фото для виставки надав Національний музей Революції Гідності
Сьогодні, коли ми дивимось на фото з цих днів, ми бачимо страшні пережиття. Але ці фото не передають іншого – чому люди були готові йти на такі жертви? Так, страху було багато, і це було почуття, яке відчував час від часу кожна і кожен від нас. Але це почуття не було головним. Головним було почуття, яке допомагало цей страх долати. Це було почуття солідарності і любові до таких самих, як ти. Любов бралася із почуття страху, тому що люди знали, що кожного ранку, коли прокидаєшся, ти ніколи не знаєш, що з тобою станеться до наступного ранку. Особливо небезпечно було вночі, бо влада вибирала ніч для нападу і розгону Майдану. Було відчуття, що ти можеш не тільки втратити себе, а й цілу країну. Але з цього страху родилася відвага і відчуття любові до близьких і того, хто стоїть біля тебе, до країни, в якій живеш.
Євромайдан був територією великої любові. Тому Ви не можете зрозуміти Євромайдан, якщо Ви ніколи не були закохані. Якщо ж були, то згадайте це почуття, помножте його на декілька раз, і тоді можете зрозуміти, чим був Майдан.
Євромайдан мав метафізичний вимір. Це одна з причин, чому жоден історик не може задовільно описати Євромайдан. Найкращий текст про Майдан написав богослов Кирило Говорун. Для нього Євромайдан був зразком, чим була чи мали би бути справжня християнська церква.
Більшість із вас в роки Майдану були ще дітьми (Ярослав Грицак звертається до студентів УКУ). Я не хочу, щоб Ви прожили ще один Майдан з тими відчуттями і страхом. Але якби в нас сталося щось подібне, не маю сумніву, що більшість із вас були б там. Тому що рішення йти на Майдан було дуже спонтанне. Український католицький університет був одним із перших, який пішов на Майдан Ніхто не казав нам, що туди треба йти. Ми просто не могли не піти. І ніколи не через це пожаліємо. Так, на Майдані коїлися страшні і трагічні речі, особливо в останні дні. Але водночас Майдан був одною найбільш красивих і великих подій, які коли-небудь з нами сталися.
Фото для виставки надав Національний музей Революції Гідності
Подивіться на людей зі світлин цієї виставки. Вдивіться в них – це дуже красиві обличчя. Майдан усіх робив красивими. Це те краса, яку ми не бачили і не помічали на щодень, у вирі щоденних дрібних справ та клопотів. Багато з нас у ті дні відкрили для себе, в якій красивій країні ми живемо.
Зараз, як і тоді, ми знову живемо у часи великої загрози. І зараз, як і тоді, бачимо знову, як достойно і гідно поводять себе люди. З якою мужністю вони сприймають небезпеку. Як росте між ними солідарність. Як нас охоплює любов до того, що ми можемо втратити – але що у нас ніколи уже не відбереш.
Цю красу, цю солідарність, цю любов не знищити. У цих речах – суть нашої країни. України.
Слава Україні!
Ярослав Грицак
18.02.2022
