#ЛюдиШептицького – проєкт у якому ми спілкуємося з цікавими особистостями, яких можна зустріти в стінах Центру Шептицького.
Цього разу ми поспілкуємося Максом Грантом. Він – студент-фінансист ЛНУ, активний учасник львівської стартап екосистеми та експрацівник Центру підприємництва УКУ. Макс, зокрема, є співорганізатором «Meetup for startups» – події, де стартапери діляться досвідом, нетворкають та шукають нових людей у свої команди.
Розкажи про свій життєпис та як він привів тебе до УКУ
Я зі Львова, жив тут усе життя, окрім одного року, коли я навчався в харківському осередку Української академії лідерства. Повернувшись звідти, я поринув у сферу стартапів: оточував себе людьми з цього кола, комунікував з різними командами, згодом навіть спільно з українсько-естонським проєктом YEP організували стартап клуб на базі Львівського університету.
У Львівській міській раді одного разу проходила зустріч для різних гравців стартап-екосистеми Львова. Там я познайомився з Іваном Петренком – виконавчим директором Центру підприємництва. На той момент в команді Центру працювало всього двоє людей. Спочатку я думав просто співпрацювати з Центром підприємництва, але згодом мені захотілося повноцінно доєднатися до команди. Тоді було резюме, співбесіда, і я на місці – в УКУ. Став частинкою цієї сім’ї.
Чим займався в Центрі Підприємництва?
Спільно з командою Центру Підприємництва організовува неформальні зустрічі «Meetup for startups». Це – дуже успішний проєкт, який полягає в об’єднанні львівської стартап-ком’юніті: дає можливість нетворкати, ділитися досвідом, слухати успішних представників сфери, зокрема, й з американських компаній. Надає нові можливості людям, які цікавляться тематикою стартапів у місті. Уже відбулось чотири такі зустрічі.
Розкажи, як відбуваються “Meetup for startups”
Спершу, запрошують цікавих спікерів. Наприклад, на першій зустрічі серед таких були представники з «StepShot» – львівського стартапу, який пізніше викупила одна з найбільших IT-компаній світу «UiPath». Ця угода – цікавий прецедент національного масштабу, велика історія успіху.
Формат зустрічей такий: спікери діляться власними кейсами та інсайтами протягом 15 хвилин, а після того починається нетворкінг: люди, спілкуючись, діляться, хто чим може бути комусь корисний і таким чином підсилюють свої команди. На першій зустрічі очікували 50 гостей, а прийшло більше сотні.
Які плани на майбутнє?
Зараз звертаю увагу на екосистемні проєкти, спілкуюся з представниками організацій – хочу долучитися до команди якогось стартапу і розвиватися разом з ними. Але все, насправді, дуже розмито. Це, можливо, буде або акселератор, або венчурний фонд. Зараз я в пошуку себе і в пошуку тих людей, яким я можу бути корисним.
Якби тобі зараз дозволили долучитися до будь-якого стартапу, то що б це був за стартап?
Я би спочатку дивився на команду, оцінював інші фактори, а тоді вже обирав. Це мав би бути якийсь високотехнологічний проєкт. Думаю, що щось пов’язане з фінансовими технологіями – саме в поєднанні цих двох сфер маю певну експертність.
Улюблений стартап, що став успішним?
Один з найцікавіших стартапів для мене – це «Axdraft». Це – український стартап засновником якого є Юра Заремба. Вони підняли більше мільйона доларів інвестицій, входять в список тих 12 українських команд, які пройшли навчання в Каліфорнійському акселераторі, що є дуже великим досягненням. Особисто знаю Юру: він з Києва, працював корпоративним юристом, а його брат – айтішник. В один момент Юра зрозумів, що можна оптимізувати певні юридичні процеси й вони з братом почали це робити. Кілька разів подавалися на “Y combinator”, який вважається найкрутішим акселератором у світі, на другий чи третій раз пройшли. Їхня історія – приклад того, як я хочу в майбутньому. Тепер успішно продають свій продукт великому бізнесу.
Я розумію, що для того щоб створити крутий стартап потрібно бути експертом в якійсь конкретній сфері. Недостатньо мати просто широкий світогляд. Й історія «Axdraft» тому приклад.
Якби ти мав змогу спитати щось у будь-кого, то що б це було?
Якщо не брати до уваги мертвих, то я й так ніколи не обмежую себе в спілкуванні. Говорю з тими, з ким я маю бажання, бачу в цьому сенс. Якщо з кимось хочу поспілкуватися, то проявляю ініціативу і нам вдається класно поспілкуватися. Незалежно від того, ким є ці люди: круті бізнесмени, громадські діячі чи політики. Вони всі є значно відкритішими, аніж ми думаємо. Потрібно не обмежувати себе власними рамками й просто говорити з людьми.
Як ти проводиш вільний час?
Слухаю подкасти Діми Малєєва. Він айтішник зі Львова, живе в Сан Франциско та веде блог про все на світі. Також гуляю, зустрічаюся з друзями. А ще займаюся спортом, найчастіше – біг. Займаюся цим у власне задоволення, без трекерів чи ще інакшого контролю. Скільки буде натхнення – стільки й пробіжу.
Де черпаєш натхнення?
Черпаю натхнення в людей: завдяки спілкуванню з друзями, оточенням, цією crazy стартап тусовкою, коли люди мають величезні амбіції й цим надихають. Коли від цього втомлююся, то на допомогу приходить природа – гори, або просто виїхати за місто, побути на самоті.
Любиш подорожувати?
Звісно. Кожного місяця мінімум одного разу виїжджаю кудись, часто це буває навіть двічі чи тричі. Бути постійно в русі – як ще одне джерело натхнення. Раз у декілька місяців стараюся поїхати закордон і там не забуваю про сферу стартапів: спілкуюся з їхніми командами, знайомлюся з організаціями, щоб розуміти, які тренди там, як ми можемо запартнеритися та бути корисними одні одному.
Але все ж, коли я їду Карпати, то там не думаю про стартапи, гори для мене це чи не єдине місце, де я просто відновлююся.
Яка твоя остання прочитана книга?
Айн Ред – «Атлант розправив плечі». Атлант – це про наполегливість і цілеспрямованість певних героїв, про деяких персонажів, які мені шалено запали в душу. Книга вчить дивитися на ситуації з іншого боку, робити висновки на помилках, яких допускалися герої. Глибока книжка з багатьма кейсами
Поділися топом музики, яка тебе мотивує
З пісень безперечно Еверест – Океан Ельзи. Якщо говорити про гурти, то Twenty One Pilots і Latexfauna
За чим слідкуєш в соцмережах?
Як кажуть, що якщо хочеш бути спецом в якісь сфері, то потрібно жити нею, оточувати нею себе зусібіч. Тому в Telegram читаю канал «Венчур перестаёт быть томным», де Ігор Перція – партнер у одному великому венчурному фонді – розповідає про довгострокове інвестування. У Facebook слідкую за різними програмами для стартапів, які можуть бути мені цікавими. Також слідкую за сторінкою Центру підприємництва УКУ і Львівської бізнес школи, бо там завжди є щось цікаве. Об’єктивно – вони є найкращими гравцями в своїй сфері у Львові.
Якби ти міг поспілкуватися з будь-яким стартапером, хто б це був?
Це був би колишній виконавчий директор компанії «Zappos» Тоні Шей. Вони були чи не першими на інтернет-ринку одягу та взуття, починали ще в далекому 1999. Тоні Шей написав книгу «Доставка щастя» про свій досвід в цій компанії. Вони, траплялося, прогорали до нуля, але Шей знаходив сили й далі розвивати «Zappos». Цікаво було б почути від нього, що він тоді відчував та як наважувався, попри шалені збитки, вкладати останні гроші в цей проєкт. Це дуже цікава історія успіху, бо згодом їх купив “Amazon” за мільярд доларів.
Чим є Центр Шептицького для тебе?
ЦШ для мене це про людей і про місце, де збираються ці люди. Це теж про натхнення: коли в житті все кепсько, то можна прийти в Центр Шептицького з бажанням попрацювати, але після того як ти пів дня проведеш в розмовах з цікавими людьми, то в тебе з’явиться дуже багато класних думок. Так, у результаті може скластися так, що день ти провів не по плану, але часто така альтернатива є кращою, аніж сам план. Якщо працювати, читати, спілкуватися з крутими та креативними людьми, яких тут море, то багато чого може в тебе змінитися. Також тут багато подій. Тому ЦШ це певною мірою місце сили.
Який месидж ти хотів би донести читачам?
Варто більше вірити в себе, не здаватися. Також потрібно слухати самого себе, а не оточення: діяти як тобі хочеться, а не так, як від тебе очікують інші.
Спілкувався: Данило Карпа
Фото: Соломія Пендюк
