Про вагомість мати команду, яка прагне досягати спільної мети, важливість людей в Центрі Шептицького та любов до книг розповідає Оксана Микитин – директорка Бібліотеки УКУ.
Для мене Центр Шептицького – це не тільки про простір, а й про людей. Тому сама будівля сучасна, а люди тут прекрасні
Розкажіть про себе?
Мене звати Оксана Микитин і перш за все я людина, яка вдячна за своє народження. Працюю в Українському католицькому університеті на посаді директорки бібліотеки. Пригадую, колись уявляла себе успішним детективом або ж незвичайною вчителькою і аж ніяк не бібліотекаркою. Ви не повірите, але станом на цей рік мій стаж складає 13 років, лише зі зміною місця праці, не спеціальності. Мені подобається моя робота – це кажу чесно. Дуже ціную щирість, люблю життя, людей і каву.
Яка Ваша історія знайомства з УКУ?
Про існування УКУ знаю давно. Моя власна історія знайомства з ним почалася із відкриттям Центру Шептицького. Я дуже хотіла працювати в новій бібліотеці УКУ. Однак просто хотіти – це ж мало! З другої спроби мені вдалося влаштуватися сюди на роботу і я завжди буду вдячна за всю виявлену довіру.
Що для вас книги?
Це одне з тих чудес, яке створила людина. Зараз світ стрімко розвивається більшість книг стали доступними онлайн. Водночас я схильна думати, що паперову книгу ніхто/ніщо не зможе замінити. Навіть з міркувань естетики. От береш книжку в руки – і вже отримуєш насолоду від кольору, запаху, обмацування, шурхоту сторінок. Незалежно чи то друковані, чи електронні, книги для мене – це те, що людину наповнює, облагороджує, дає можливість пізнавати. Зрештою, це також і друзі.
Що ви змінили б в УКУ/Центрі Шептицького?
В УКУ періодично відбуваються добрі зміни, попри все, університет динамічно розвивається, і це дуже добре, бо розвиток освіти та науки є вкрай важливим для нашої України. Дуже стараюсь, щоб я і команда людей, з якими безпосередньо працюю, були тією частинкою, яка вносить свою лепту в зростання закладу в цілому. Тому, гадаю, всі зміни тут ми творимо самі, причім щодня, просто відповідально виконуючи свою роботу. Єдине, над чим іноді замислююся, це барельєф, що знаходиться в Центрі Шептицького праворуч перед сходами. Мрію, щоб бібліотека УКУ розрослась до розмірів всієї будівлі.
Чим ви ще займаєтеся, окрім університетської /бібліотечної діяльності?
Проводжу час з рідними та близькими людьми, бо хочу набутися з ними. Сім’я – це моя найбільша цінність. Ще я читаю книжки, дивлюсь фільми, готую щось смачне, “дихаю” затишком, гуляю парками міста. Уже третій рік поспіль ходжу в спортивний зал і от не знаю – як я до цього жила?..(жартую). Насправді я вимоглива до себе, однак вдячна собі за це.
Які у Вас плани на майбутнє?
Кажуть, що ми живемо в епоху відволікання, вона робить нас непродуктивними. Тому мої плани на майбутнє полягають у тому, щоб не відволікатись, бути собою та бути щасливою!
#ЛюдиШептицького – про людей, яких ти можеш зустріти у Центрі 
