#ЛюдиШептицького – про людей, яких Ти можеш зустріти у Центрі 
Кого тільки не зустрінеш в Центрі Шептицького УКУ
Цього разу спілкувалися з Отцем Тарасом Островським, тому розкажемо Вам про Його особистий «апгрейд» та шлях до священнослужителя
В Український Католицький Університет Тарас Островський прийшов на запрошення Отця Юрія Саквука у 2016 р. “Приступивши до праці, Я зрозумів, що зі своїм досвідом капеланського та академічного служіння зможу привнести щось добре у спільноту університету де я також навчався. Окрім служіння богослужінь та духівництва, Я займаюся організацією духовних вечорів (просвітницький напрямок), які спрямовані на те, щоб показати багатство нашого церковно-літургійного співу через залучення різних хорів.
Також організовую зустрічі з нашими працівниками різних відділів. Відповідальний за формаційні зустрічі для нових працівників, щоб усі – студенти, працівники, викладачі, мали нагоду знаходити для себе духовну поживу через молитовне читання Святого Письма, через спільний розгляд різних тематик, які пов´язані з духовним життям, особливо зараз в час Великого посту.
Як Ви прийшли в релігію?
“Я з ранніх літ співав в дитячому церковному хорі, пробував прислуговувати при храмі. Скільки себе пам’ятаю, мене завжди тягло бути там, де є спів, і навіть до сьогодні зберігаю свій перший збірник церковних пісень, який отримав в дарунок від парафіяльного священика. Коли в мене визрівало свідоме розуміння того, що Я маю робити в своєму житті, спочатку Я думав про професію дяка, але згодом вступив у семінарію”.Які Ваші плани на майбутнє?
“Хочу зробити свій особистий “апгрейд”, так як, бачу, що сьогоднішній вимір потреб вимагає від нас іншого вже підходу, аніж, десять років тому.На прикладі наших гаджетів, нам приходить сповіщення: «Хочете оновити?» І, для мене важливо постійно бути в пошуку своєї особистості, але в тих рамках, в яких Я маю своє служіння. Власне, через призму цього, я думаю, як ще більше викристалізувати свою працю, щоб вона приносила ще більші плоди, а моє служіння не було марним”.
Які книги читаєте? Фільми дивитеся?
“Цікавлюся сімейною психологією, також полюбляю екскурси про лідерство.Наприклад, люблю Андреаса Відмора. Святе Письмо, Слово Боже, те, що наповнюєє і є основою у всьому моєму служінні, яке звершую, тому однозначно, постійно повертаюся до перечитування, принаймні три-чотири глави щодня.
Рекомендую Люїса “Просто Християнство”, де можна багато віднайти для себе.
Також полюбляю фільми, що стосуються сімейної психології. Нещодавно переглядав документальний фільм “Соціальна дилема”, про соціальні мережі, так як, сьогоднішня криза у спілкуванні щоразу більше стає відчутною”.
УКУ, Центр Шептицького, що змінили б?
” У Центрі Шептицького мені подобається відкритість, через прозорість дверей, вікон, стін, вона дає можливість бачити, як люди працюють. Коли Я це бачу, це стає для мене закликом до постійної дії, праці над собою, що дуже є важливо в сьогоденні.Проте хотілося б б більш виражено бачити постать Митрополита Андрея Шептицького в Центрі”.
Що ви найбільше цінуєте в людях?
“Відкритість на спілкування та постійний пошук чогось нового в собі”.Як би Ви провели день?
“Однозначно з сім´єю. З дітьми, з дружиною, поїхали в парк Святого Івана-Павла другого на Сихові, чи в Стрийський парк, чи в Центральний парк ім. Івана Франка. Це нагода провести разом день просто на свіжому повітрі, знову ж таки, подарувати дітям позитивну емоцію, радість присутності біля них, просто пробігтися разом з ними. Звичайно, що це теплі емоції від спілкування з дружиною, чого насправді бракує завжди”.У кого б Ви хотіли взяти інтерв’ю?
“Це, або сестра Єлена, дуже цікава особа. Або наш пан Тарас Панат, якому більше 60-ти років. Працюючи у нас, Він також навчається в семінарії, так як хоче стати священиком. Він зараз для себе робить не малі зусилля, але це для нього так природно і потрібно. В його віці хтось би «дав би собі на спокій». Мені дуже до вподоби його прагнення присвятити себе чомусь не просто іншому, він далі хоче послужити”.Ваша порада для теперішнього покоління?
“Пам’ятайте про своє коріння. І ніколи не зупиняйтеся на досягнутому. Може, звучить банально, але, це важливо, завжди бачити свій рух вперед”.
