Про виклики в поєднанні навчання, роботи та волонтерства, а також про цінності УКУ, які допомагають у житті – розповідає Орися Масна, студентка, працівниця УКУ та волонтерка в медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри».
Тут (в УКУ) вибудовують професіоналів, які будуть діяти за своїми цінностями, а не за масою
Розкажіть про себе та про те, чим зараз займаєтесь в житті?
Наразі навчаюся на програмі соціальна робота в УКУ, а також тут працюю у відділі зв‘язків з випускниками. Служу у медичному батальйоні «Госпітальєри» вже рік, від травня минулого року. Разом зі 117 екіпажем їздимо у Донецьку область: Піски, Бахмут, Авдіївка, завжди по-різному.
Як вам вдається поєднувати навчання, роботу та волонтерство в медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри»?
Складно, чесно, складно. Але війна не запитує «чи можна знайти, чи вільний у тебе час, чи закінчив ти навчання\роботу?» – їй байдуже. Може здатися, що вона завжди невчасно. Попри навчання та роботу війна триває і нам потрібна перемога.
Які виклики ви зустрічали на своєму шляху волонтерства?
Велика система, яка іноді мені незрозуміла, навіть дуже. Але попри цю систему та людей, які хочуть «нажитися» на війні, помирають найкращі з наших.
Що вас вразило у вашому волонтерстві?
Відданість наших військових дівчат та хлопців, ненависть до росіян, боротьба до останнього. Непоодинокі випадки, коли поранені командири, солдати з важкими пораненнями долають довгий шлях до медиків самостійно – це вражає.
Які цінності УКУ допомагають вам у волонтерстві та житті?
Служити. Кожен, хто мобілізувався, підписав контракт, сказав собі, що готовий віддати життя за рідних та свою країну. У моєму випадку – це добровольчий батальйон.
Що допомагає вам переживати важкі моменти вашого життя?
Не було аж таких важких моментів. Думаю, що важкий момент – це коли ти розумієш, що не вернешся. Поки що такого не було. Хоча кожна ротація – це прибирання перед виїздом, бо немає впевненості куди і в кого прилетить.
Як ви познайомилися з Центром Шептицького/УКУ?
Часто була у Центрі Шептицького через великий простір та красиву бібліотеку ще до вступу в університет.
Які зміни ви б хотіли бачити в Центрі?
Не знаю, чесно))
Які ваші захоплення?
Бути у тиші з собою та Богом. Він промовляє мовчки у тиші.
Що цінуєте в людях?
Відвагу та позицію. Не люблю слизьких.
Які плани у вас на майбутнє?
Хочеться позбавитися всієї гидоти, яка є у нашій країні. Всіх, хто наживається на війні, на людях, які пішли віддати своє життя за країну. Не знаю, як це зробити, але маленькими кроками, а може й великими, це станеться.
#ЛюдиШептицького – про людей, яких ти можеш зустріти у Центрі 
