#ЛюдиШептицького– про Людей, яких Ти можеш зустріти у Центрі 
Цього разу #ЛюдиноюШептицького є Олександр Грехов, який майже не дає інтерв’ю, але зробив виняток для Центру Шептицького і розповів нам про те, як в 33 роки змінити професію, що найбільше цінує в людях та як ігнорувати хейтерів;)
Олександр Грехов видатний ілюстратор, автор проєкту «Квантовий стрибок Шевченка», виставки “Привіт, а дорослі вдома є?”.Співпрацював з Національним музеєм Тараса Шевченка, Національним музеєм мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Coca-Cola, Сільпо, гуманістичним рухом UAnimals, Гендер в деталях, Форумом Видавців, Open Opera Ukraine, та інш.
“Я навчався в Київському політехнічному інституті та закінчив інформаційну безпеку. Працював багато років за фахом і в 33 роки змінив напрям своєї діяльності на ілюстрації. Ілюстраціями я займався і до цього, але це було більше, як хобі у вільний від роботи час.
Моя перша серія – це тварини-єдинороги, я зробив з ними листівки, і через соціальні мережі їх почали купувати, це і стало таким собі поштовхом до зміни професії. І ось уже четвертий рік займаюся ілюстраціями.
В моїй теперішній роботі більше свободи, незалежності, наді мною нікого немає, тому мені це подобається і за попередньою діяльністю не сумую, так як це була офісна робота”.
Чи думали Ви про життя в іншій країні?“Мені подобається жити в Україні, поки переїжджати не хочу. Якби переїжджав, то туди де тепло, смачна їжа, вино, щось легке, може Іспанія”.
Чим Ви надихаєтеся для роботи?“Натхнення приходить само собою. У комерційних проєктах завжди є мінімальне технічне завдання, тому я знаю від чого відштовхуватися. Часто я малюю під певні інфоприводи. На кожну ілюстрацію треба годину, максимум дві .
Усі думають, що творчим людям муза гроші спускає, тому зазвичай ще треба побігати за замовниками, щоб заплатили”.
Яким замовникам Ви відмовляєте?“99 відсотків моїх ілюстрацій створено для себе, для душі. Я відмовляю замовникам, якщо немає технічного завдання, люди щось хочуть, а самі не знають, що саме.
Я стараюся від такого триматися якомога далі, навіть якщо там великі гроші, але це затягнеться, у таких випадках легше не працювати, аніж працювати”.
Що найбільше цінуєте в людях?“У 2019 році, я зрозумів, що це для мене головне в людях, які навколо мене, це підтримка. У моїй роботі на мене часто нападають, від Шевченка до якихось релігійних речей. Завжди знайдеться хтось, – хто мною незадоволений, але завжди знайдуться люди, і іх буде більше, які підтримують мої ідеї”.
Як реагуєте на негативні коментарі?“До хейтерів я вже звик, в бан відправив і все. Що з ними робити? Я ні з ким не спілкуюся, не намагаюся виправдовуватися, як малюється, так малюється. Особисто я нічого не порушую і у своїй роботі я впевнений.
Я не відписую хейтерам, не маю часу читати коменти, краще за цей час в кіно сходжу, чи ще ілюстрацію намалюю”.
Що змінили б в Центрі Шептицького?“Центр Шептицького сучасний, візуально мені будівля подобається. Я нічого б не змінював. Хотілося б такого в Києві”.
У кого хотіли б взяти інтерв’ю?“Ми перетинаємося з Сергієм Майдуковим, але, щоб більш тісно поспілкуватися можливості не було, тому, напевно він”.
