У рамках зустрічей проекту «Агент 034» до студентів, викладачів та гостей УКУ завітала відома американська режисерка з українським корінням – Вірляна Ткач. «Вірляна понад два місяці в Україні, проте майже кожного дня має заплановану зустріч»,- зазначає модератор заходу та професорка кафедри культурології УКУ Олена Галета.
Про своє українське походження режисерка з дитинства знала мало, зацікавленя власною традицією приходило поcтупово – часто через попереднє зацікавлення іншими культурами. Народилася вона на лівому березі Нью-Йорка, її дідусь був родом зі Львова, а мама виїхала з Батьківщини, коли була ще дуже молодою. Про перший приїзд до України в 90-тих роках Вірляна відгукується так: Тут було темно, страшно і я відразу впала на сходах, коли приїхала». Режисерка з бентежністю зазначає, що українська традиція зникає і так би мовити «замилюється віками». Та все ж Вірляна з превеликим задоволенням проводила тут немало часу, досліджуючи культуру, а також ставила вистави, використовуючи цей унікальний досвід. Першою гучною постановкою стала “Лісова пісня” в сучасному музичному оформленні й оригінальному прочитанні Ярої Мистецької Групи. Режисерка також поширює українську традицію по всьому світу – українську коляду, для прикладу, співали навіть в Каліфорнії: «В Каліфорнії дивна коляда, бо там зовсім немає снігу!»,- знову з усмішкою та гордістю каже Віряна.
Як же Вірляна обрала театр? Із захопленням відповідає, що спочатку хотіла бути астронавтом, потім балериною, бо її цікавив простір. Чи то неба, чи то сцени – байдуже! Та все ж вона так захопилась «простором», що її праці тепер можна побачити мало не в усіх куточках світу.
Таким культурним діячам, як Вірляні, точно є місце в театрі. Вона – приклад того, як говорити «мовою культури», як вміти донести до глядача ідею без жодних слів. Вона – людина з великої літери. «Ця розмова не має центру, її центр – Вірляна!», – зазначила наостанок Олена Галета.
Полотнянко Христина, філологія, 1 курс.
