“Якщо ви надмірно переживаєте за все” Ольга Сергієнко

  • “Якщо ви надмірно переживаєте за все” Ольга Сергієнко

    Книга в електронному каталозі тут.

    Видано у видавництві “Свічадо”

    “Ми самі створюємо всі свої переживання. І все, що ми самі створили, ми самі можемо і знищити” (с) Ірвін Ялом

    Кожного дня ми відчуваємо різні переживання та маємо стресові ситуації.
    Як вчасно дістатися до роботи? Як встигнути забрати дітей зі школи? Що зготувати на вечерю? Скільки часу піде на лікування? І таке інше.

    • 27 Серпня
  • Так чому ж узагалі виникають переживання?
    “Є дві групи чинників, які впливають на цей процес – біологічні та психологічні, тож розгляньмо їх докладніше:

    • Біологічні:
      Сенсетивний темперамент з особливо чутливою системою безпеки в мозку.
      Схильність когось із близьких родичів до надмірної тривоги.
    • Психологічні:
      Травматичний досвід та стресові події в дитинстві.
      Відсутність безпечної прив’язаності в дитинстві.
      Гіперопіка з боку батьків та відсутність підтримки в розвитку самостійності.
      Високий рівень тривоги у батьків та моделювання певної поведінки».

    За класифікацією чинників, які наводить авторка, можна одразу здогадатися, що саме найбільше впливає на людину та провокує переживання. А це ж знебарвлює життя і заважає повноцінно насолоджуватися кожним днем.
    “Урок номер два. Заспокійтеся. Перестаньте трястися і нервувати. Все, що з нами відбувається, трапляється саме тоді, коли потрібно” (с) Бернар Вербер “Таємниця богів”

  • Щодо тривожності, то вона є в кожної людини. В когось більша, в когось менша. Але варто би або навчитися жити з цим, або зменшувати вплив тривоги та переживань на щоденне життя та життя наших близьких. Цей вплив може передаватися до наших сімей…
    “Що відбувається в мозку?
    Коли вмикається ця своєрідна “кнопка тривоги”, мобілізуються:

    • Тіло – виникає пришвидшене серцебиття, часте дихання, стискання в горлі, тремтіння, пітливість, відчуття ніби є потреба піти в туалет тощо;
    • Психіка – наша увага зосереджується тільки на джерелі небезпеки, ми не можемо її
      перемкнути на щось інше, відповідно це супроводжується відчуттям “зацикленості”;
    • Система зв’язку з іншими – навіть у тварин ми можемо спостерігати, як “плем’я” реагує на загрозу”.

    Не боятися просити допомоги, не боятися ділитися із близькими та друзями своїми переживаннями, попросити допомоги, коли це дійсно потрібно, – ось кілька головних висновків для мене з цієї книжки.

  • І кілька порад, яких добре було би навчитися:

    • Переживати з користю, тобто розрізняти корисні та некорисні переживання і розуміти, що далі з ними робити.
    • Приймати невизначеність, бути до неї більш толерантними.
    • Ставитись до проблем як до обов’язкової складової нашого життя.
    • Дивитися в очі “найгіршому” сценарію, розвивати мужність.

    “Ми хочемо пережити певні почуття ще до того, як справді їх випробуємо. Ми ж знаємо, що вони є. І традиція, і наші сучасники безперестанку повідомляють нам про них – досконалу, втім, нісенітницю. Але ми все ж переживаємо їх, як би за дорученням. І навіть використовуємо – так ні одного разу не зазнавши”. (с) Альбер Камю “Записні книжки”.

     

    Беріть читати книгу “Якщо ви надмірно переживаєте за все” Ольги Сергієнко

    (спільне видання Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету та Українського iнституту когнітивно-поведінкової терапії, 2018 р.)

    Написала Ірина Підгородецька

Переглянути ще