Сильвія Плат “Під скляним ковпаком”

​​«Я глибоко вдихнула й прислухалася до свого хвалькуватого серця. Я є, я є, я є».

Що є у нас від Сильвії Плат?

Купка текстів між двома епізодами самогубств, одне з яких таки стало успішним. Ти можеш бути красивою або розумною. Ти можеш бути хорошою дружиною зі зграйкою дітлахів. Або великою поеткою. Або блискучою редакторкою. Або не зможеш вибрати і потрапиш під скляний ковпак, заквасишся, розколешся, розсиплешся з середини.

Або не розсиплешся і лишишся під ковпаком.

Тут, безумовно, є багато про вибір жінки і багато про суть депресії, але читаю роман вдруге і мене і в 17 років, і у 22 найбільше цікавить Америка 1950-их, яка відійшла від кризи, але яка у холодній війні, у якій вечірки, сукенки на бретельках, переддень сексуальної революції та жінок, які вивчатимуть право в університетах Ліги Плюща. Ви будете думати про “Під скляним ковпаком” як автобіографічний роман, саркастичний, у чомусь карикатурний. Я хочу думати про нього лише як про літературу.

Окремої уваги варте фантастичне (хочу сказати “ніжно-крихке”) оформлення Анастасії Стефурак, яке додало книжці в об’ємі, але чудово заграє з уявою та доповнює текст — ставить паузи, аби я така раз і зупинилася подумати.

(с) Богдана Неборак

беріть читати: Сильвія Плат “Під скляним ковпаком” (переклад з англійської Ольги Любарської). Видавництво Старого Лева, 2017 р., 351 с.

• 21 Червня