Різдво і музика Миколи Леонтовича
-
Микола Дмитрович Леонтович – один із найвідоміших українських композиторів, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Його авторству належать відомі хорові обробки українських народних пісень “Щедрик”, “Козака несуть”, “Дударик” та інші.
“Микола Леонтович – композитор неповторний. Сприйнявши й глибоко засвоївши традиції, він упевнено пішов своїм шляхом, склавши власним доробком цілий етап у розвитку української хорової музики”. (Інформація із сайту “Музей-квартира М.Д.Леонтовича”. Розділ “Про життя та творчість. “Леонтович-композитор”)Розповідаємо про унікальний музичний стародрук, який знаходиться у Фонді спеціальних колекцій Бібліотеки УКУ, збірник Миколи Леонтовича “Музичні твори. Збірник 4”.
- 15 Січня
-
“Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання”. (Інформація із статті Вікіпедії “Леонтович Микола Дмитрович. Творчі здобутки. Композитор”)
Ця наче і маленька, непомітна нотна книжечка була надрукована у Києві, в Книгоспілці 1925 року.
Ціна у той час — 1 карбованець 50 копійок.
“Композитор зумів відібрати все краще з творчості попередників і сучасників, доповнити його досягненнями світової культури, збагатити власним досвідом, поєднати все це з народною пісенністю і створити такі шедеври хорового мистецтва, які стали школою художньої майстерності для цілого покоління митців”. (Інформація із сайту “Музей-квартира М.Д.Леонтовича”. Розділ “Про життя та творчість. “Леонтович-композитор”)
Збірник складається всього із 28 сторінок. Але насичена чудовим нотним багатством та піснями українського народу і Миколи Леонтовича, який зумів своїм талантом так майстерно і талановито відшліфувати до непересічного фольклорного виду кожну пісню, кожну щедрівку, кожну колядку. В його руках, мабуть, кожна пісня ставала шедевром.
-
“Леонтович був одним з перших серед майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю руху голосів, ювелірною виробленістю деталей. Леонтович вдало використав традиції імпровізаційності в творчості українських кобзарів, які кожну нову строфу тексту пісні інтерпретували по-новому. Леонтович застосовував темброву варіантність виконання народних рапсодів у своїх обробках, надаючи хору можливість розкрити велике розмаїття гармонії, контрапункту. Послідовно втілюючи в своїх обробках ідею гармонізації й поліфонічності, Леонтович, маючи глибоку й різнобічну музичну освіту, широко використовував найкращі досягнення світової хорової техніки”. (Інформація із статті Вікіпедії “Леонтович Микола Дмитрович. Творчі здобутки. Композитор”).
Вперше взявши до рук цю стародавню книжечку, ви сповна зумієте відчути дух тодішньої епохи, тогочасної пісні та мелодії, навіть якщо не знаєте нотної грамоти.
“Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні. Одне з центральних місць у творчості Леонтовича посідають хори на побутові теми. Це, зокрема, «Ой у лісі при дорозі», «Ой темная та невидная ніченька», «Мала мати одну дочку», «Ой з-за гори кам’яної». Вони характерні динамічним розгортанням сюжету, активною драматизацією подій та образів. Взірцем такого високого драматичного піднесення може слугувати народна пісня «Пряля», в якій Леонтович досяг рівня трагічної балади”. (Інформація із статті Вікіпедії “Леонтович Микола Дмитрович. Творчі здобутки. Композитор”)
Кожна сторінка наче сповнена духом епохи, мистецтвом української нації, яка з покоління в покоління створювала найкращі ідеї і наче перероджувалась знову й знову в своїх піснях, думах, колядках, текстах чи в інших проявах мистецтва.
-
“В піснях-реквіємах «Козака несуть», «Із-за гори сніжок летить», «Смерть» Леонтович талановито переосмислив мелодику народного плачу, використовуючи специфічне звучання окремих голосів і цілих хорових груп, застосовуючи різні хорові звукові ефекти, наприклад, спів із закритим ротом.
Найвищим досягненням композитора вважають пісні «Щедрик» і «Дударик», в яких Леонтович досягнув максимальної ритмічної організації. Особливо популярним був і залишається «Щедрик», в якій органічно поєднані прийоми народного багатоголосся з досягненнями класичної поліфонії й кожен голос відіграє цілком самостійну виражальну роль, відтворюючи найтонші зміни настрою в пісні, подаючи кожен художній образ у граничному завершенні”. (Інформація із статті Вікіпедії “Леонтович Микола Дмитрович. Творчі здобутки. Композитор”).
Саме так було і з творчістю Миколи Леонтовича. Кожен його твір, кожна пісня і мелодія, носить свій авторський стиль, який неможливо зрівняти з іншими.
“В обробках народних пісень Леонтовича все становить надзвичайний інтерес: поліфонічна тканина і гармонія, народна і авторська мелодика та метро-ритм народної пісні. Обробки Леонтовича насичені, здавалося б, діаметрально протилежними якостями: складністю і простотою, мудрістю і наївністю, символікою і реалізмом, узагальненістю образного змісту і глибиною підтексту, об’єктивністю епосу і характерністю портретних зарисовок та динамікою дії драми, історичною вірогідністю пісні і сучасністю почуттів, що зазвучали в обробці”. (Інформація із сайту “Музей-квартира М.Д.Леонтовича”. Розділ “Про життя та творчість. “Леонтович-композитор”.)
Такі автори, як Леонтович, мають стійкий авторський стиль, який не стреться на жодному з їхніх рукописів. Який не згорить і не спопеліє крізь тисячоліття. Така музика має автентичний післясмак.
-
“Микола Леонтович прожив коротке, але яскраве життя. На його долю випало бути свідком трагічних подій першої світової війни та соціалістичної революції. Він бурхливо влився у національно-визвольний рух — встановлення Української Народної Республіки та Української Автокефальної Православної Церкви.
І все-таки Леонтович встиг залишити нам понад 150 обробок народних пісень, близько 50 церковних творів, оригінальні твори на слова сучасників і незавершену оперу «На русалчин Великдень»”. (Інформація взята з сайту , де є “Вступна стаття Миколи Гобдича до запису “Микола Леонтович “Духовні твори”).
Збірка має 20 пісень, серед яких є колядки і щедрівки. Славнозвісного “Щедрика” немає. Натомість тут є відомі “Ой, дай_же, боже”, “І в вас і в нас”, “Ой, сивая зозуленька” та “Ой, в Львові”.
А ось що пише редактор П. Козицький:
“Виключаючи пісню ч. 9, решта пісень, що увійшли в цей збірник друкуються вперше. Джерелами, відкіля взято цей матеріал, були чернетки М. Леонтовича. Редакційна робота полягала: а)у виборі варіянтів, б)упорядкованню червоних шкиців, в)в підшуканню текстів до нотного викладу, і, нарешті, часом, в доповнюванню музичного викладу.” (Цитата з книги)
-
Особливо хочемо звернути увагу на щедрівку “Ой, в Львові”, яку ви могли чути не раз як в оригінальному звучанні, так в обробках відомих українських гуртів. Приємно знати, що є щедрівка про наше місто, яке прославив в своєму творінні Микола Леонтович. 🙂
Ось текст:
Ой в Львові, Львові та й на торгові, Щедрий вечір!
Ой в Львові, Львові та й на торгові, Щедрий вечір!
Ой в Львові, Львові та й на торгові, Щедрий вечір!Там Петро ходить, коника водить. Щедрий вечір!
Коника водить та й говорить. Щедрий вечір!
«Ой коню, коню, продам я тебе. Щедрий вечір!
Продам я тебе за сто червоних. Щедрий вечір!
За сто червоних, за чашу вина. Щедрий вечір!
За чашу вина, за другу пива». Щедрий вечір!“Ой Петре пане,
не продай мене,
Щедрий вечір!
Ой Петре.Не продай мене, спогадай на те. Щедрий вечір.
Як за нами гнались турки й татари. Щедрий вечір!
За нами піки землю пороли. Щедрий вечір!
За нами стріли, як дрібний дощик. Щедрий вечір!Ой, як я та й скочу,
Дунай перескочу,
Щедрий вечір!
Ой! Дунай перескочу.Дунай перескочу й копитця не вмочу. Щедрий вечір.
Ані копитця, ані стремінця. Щедрий вечір!
Ані стремінця, ні тебе молодця. Щедрий вечір!
А за цим словом, бувай-же здоров. Щедрий вечір!
Бувай-же здоров, красний паничу. Щедрий вечір!
Красний молодче, Петрусю хлопче. Щедрий вечір!А ції святки
святкуй же здоров. Щедрий вечір!
А другі собі дожидай здоров.
Щедрий вечір! -
Яскравою була доля Леонтовича. Настільки, що вона, звісно, заважала робити свої злі справи тодішнім владарям…
“Його вбив агент ЧК Афанасій Грищенко, не якийсь злодій, не бандити, а, як ми розбирали цю справу, це була цілком продумана акція. Вбивство було не тому, що композитора національного вбили, само собою, але Микола Дмитрович Леонтович входив в Синод української автокефальної церкви, і всі хто туди входили, вони були у списках ЧК на знищення фізичне”, – розповіла дослідник творчості композитора Валентина Кузик. (Інформація із сайту “Музей-квартира М.Д.Леонтовича”. Розділ “Про життя та творчість. “Леонтович-композитор”.)
Можемо лише уявити, якою відомою у світі зараз була б українська культура, якби в ті часи була свобода думки, коли митці могли б більше творити та показувати свої мистецькі надбання світові, гастролювати, співпрацювати і навіть просто жити…
Невмируща творчість Миколи Леонтовича, звучить і, сподіваємося, звучатиме ще довго. Особливо найвідоміша різдвяна пісня-колядка “Щедрик”, яка по всьому світу мелодією та текстом кожного Різдва оживляє свого автора знову і знову.
Книга зберігається тут.
Підготувала Ірина Підгородецька
