Якби до вас на вулиці звернулась незнайома людина зі словами: “Хочу їсти”,— ніхто з вас, ми впевнені, не залишив би її голодною. Сосиски, багет, сир і печиво з кавою…— бо так працює людська природа — побачити чиюсь біду і допомогти.
Тільки аудиторія, до якої звертаємось, дещо вужча.
Бо читати — це, звісна річ, не фізіологічна потреба людини: “можна і обійтися”, — скаже дехто.
І це нормально.
Але ж ми романтики, ми хочемо добрих історій і корисної доступної інформації.
І, розпочинаючи збір книг, шукали таких само: хто зрозуміє, кого фраза “ти знаєш, в моєму житті зараз так багато стресу і рутини. Не знаю, як перемекнутися. Можливо, почитати щось гарне і так себе полікувати?” — зворушує і спонукає до дії.
Тому наш збір книг триває!
А нині хочемо подякувати вже всім, хто нас зрозумів і відчув саме той посил:
одного дня написала нам Олеся: “Я хочу передати 59 книг”. Ось так просто, але відчуйте, скільки у тому добра і любові — безмежно!
Хтось таємний передав книжки, наче взяв спеціально такі, яких бракувало у підлітковому віці: вони — концентрований збірник інформації!
пані Дарія спішила надіслати 7 книг, де кожна — для різної цільової аудиторії та інтересів. А це ніби вже маленька, та цільна бібліотека!
Хтось анонімно приніс і залишив дитячі видання — таке велике добре серце.
любій Олесі дякуємо за: “Поки тільки ці, а потім ще”!
пані Марта написала: “Я там тільки 3 книжки передала”, — але це не тільки, це АЖ 3!
пан Юрій приніс сімейну збірку зі словами: “Вони українські, про Україну. Хочу поділитись”.
пані авторка книжки “День змін Сірого Вуса” Дар’я Носенко передала для дітей без краплі сумніву!
пані Олена принесла в тяжкезних пакетах 27 навчальних, художніх книг і словників! А потім ще й нас пригостила печеньком
дякуємо за вже 2 посилку та участь цілому Луцьку і
Lyuda Danylyuk зокрема, яка організувала збір!
дякуємо нашій добрій подрузі Юлії, яка весь час допомагає
Ми вже дякуємо всім, а уявіть, як щиро тішитимуться школярі Снігурівської громади на Миколаївщині.
І не вірте, якщо вам хтось скаже, що діти не читають. Вони просто ще шукають свої історії.
Збір триває! Станьте нашими агентами добра!
Якби до вас на вулиці звернулась незнайома людина зі словами: “Хочу їсти”,— ніхто з вас, ми впевнені, не залишив би її голодною. Сосиски, багет, сир і печиво з кавою…— бо так працює людська природа — побачити чиюсь біду і допомогти.Наш проєкт “Хочу читати” полягає у тому самому.Тільки аудиторія, до якої звертаємось, дещо вужча.Бо читати — це, звісна річ, не фізіологічна потреба людини: “можна і обійтися”, — скаже дехто.І це нормально.Але ж ми романтики, ми хочемо добрих історій і корисної доступної інформації.І, розпочинаючи збір книг, шукали таких само: хто зрозуміє, кого фраза “ти знаєш, в моєму житті зараз так багато стресу і рутини. Не знаю, як перемекнутися. Можливо, почитати щось гарне і так себе полікувати?” — зворушує і спонукає до дії.Тому наш збір книг триває!А нині хочемо подякувати вже всім, хто нас зрозумів і відчув саме той посил:
Ми вже дякуємо всім, а уявіть, як щиро тішитимуться школярі Снігурівської громади на Миколаївщині.І не вірте, якщо вам хтось скаже, що діти не читають. Вони просто ще шукають свої історії.Збір триває! Станьте нашими агентами добра!
