“Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури” Володимир Єрмоленко

Книга в електронному каталозі тут.

Коли читаєш одну з улюблених книг, це як ковток свіжого повітря, яке можна порівняти з повітрям із найвищих українських гір. Коли доторкаєшся емоціями до перших сторінок і з початкових абзаців відчуваєш, що ця книга твоя, вона як частина самого тебе, твого внутрішнього світу і твоєї суті.
Саме такою є книга “Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури” Володимира Єрмоленка. Автор наче проникає в найглибший закуток серця кожного літературознавця чи прихильника глибокого філософського аналізу книги та авторського письма.
- 13 Травня

“Життя і творчість не є різними планетами. А якщо навіть і є, їх сполучено великими мостами (так-так, мостами між планетами!), про які мріяли у XIX столітті. Твір чи текст не є замкненою на собі реальністю, він сполучений із життям автора, із його тілом, із його душею, із його гастрономією та з його еротикою. Сполучений сотнями невидимих тунелів”.

Читати, як пише, аналізує, відкриває тему Єрмоленко – одна насолода. В думках стаєш другом чи головним героєм, про якого писали Ґарі, Барт, Дерида, Гофман чи Зонтаґ.

“Ця книжка – про ці тунелі. Про тунелі між життям і творчістю, між емоціями і творами, між насолодою реальною та насолодою уявною, між стражданням реальним та стражданням уявним. Про підземні води між ними”.

Книга складається з 12 есеїв про 12 відомих людей, життя яких пов’язане з книгою. Це Ролан Барт, Жан-Жак Руссо, Джакомо Казанова, Жуль Мішле, Жак Дерида, Ернест Теодор Амадей Гофман, Сабін Шпільрейн, Месмер, Ґюстав Флобер, Ромен Ґарі, Мішель Турньє, Сьюзен Зонтаґ.
“Ця книжка також – про ейдоси. Я вірю, що в творчості кожного автора міститься ейдос – та «ідея», що пронизує його творчість, як стріла; та сім’я, з якого виростає дерево його думок та емоцій”.

Ці особистості дуже близькі авторові, але водночас далекі…

Кожен розділ присвячений окремому героєві, якого аналізує Володимир Єрмоленко. Автор надихає нас своїми творчими пошуками та інтерпретаціями того, як можна знайомитися з улюбленими письменниками, виходячи за вузькі рамки сталих літературознавчих підходів, та відкривати щось свіже, нове, своє. Варто всього лише подорожувати з письменниками, сприймати їхнє життя і творчість як особливу подорож, яка більше не повториться і закарбується назавжди.

“Спостерігаючи за авторами, яких я люблю, я вчився сприймати їхнє життя і їхню творчість як подорожі”.

Особлива книга, яка займе гідне місце в домашній бібліотеці кожного літературознавця, який надихається авторським письмом та вміє і хоче копати глибше, аналізувати, відкривати з кожним перечитуванням книги нові підтексти, а не просто читати для галочки, оцінки чи плюсика десь у чомусь.
Книга, до якої мені в особливі моменти життя хочеться повертатися знову і знову, як до “Сто років самотності” Маркеса, “Конкордизму” Винниченка та лірики улюбленого гурту.

В “Далеких близьких” вирує життя. Я відчуваю аромат старого міста, в якому жив той чи інший герой, яку вони пили каву, що читали, кого любили, з яким настроєм прокидалися, як жили, чим надихалися, і кому чи чому присвятили своє життя.

Колосальна праця Володимира Єрмоленка, думки та слова з якої хочеться вивчати та цитувати.

Люблю навіть просто тримати її в руках та аналізувати написане.

Гуманність-філософія-літературознавство – три слова, якими характеризую «Далекі близькі» Володимира Єрмоленка.

Відгук від Ірини Підгородецької

“Далекі близькі: есеї з філософії та літератури” Володимир Єрмоленко (Видавництво Старого Лева, 2015 р.)