Александра Шульман “Всередині Vogue. Мій щоденник сотого року”

  • Александра Шульман “Всередині Vogue. Мій щоденник сотого року”

    Шульман пише про ефект Instagram і повсякчасне редагування життя. І пише щоденник про сторіччя Vogue UK, який очолює чверть століття, такі собі польові нотатки. Тут я бачу легендарну редакторку — дуже самоіронічну, дуже ретельну й пильну. Сьогодні вона кавує з Лагрефельдом, а завтра вирішує проблеми несправного котла удома чи відшкрябує курячий жир із дека і підсміюється з Меркурія у ретрограді. Окрему втіху я отримала від контрастів америка-європа та щодня чекала години за кавою з пані Шульман. Ефект трохи зіпсувала кепська редактура, однак чимало ідей страшно сподобалися. Книжка не про сумочки, а про величезну культуру. Ось кілька цитат:

     “Не уявляю, яким було би життя, якби я мала час на роздуми. Можливо, тоді ухвалювати рішення було б ще складніше”

    “Неможливо щоденно функціонувати, цінуючи кожну мить або даючи життю пропливати повз тебе, інакше б не вистачало стимулу чогось домагатися”

    “Миття посуду — це частина домашнього життя, якого, як я часто думаю, мені не вистачає, але воюючи з курячим жиром, я мусила визнати, що це заняття навряд чи можна комусь порекомендувати”

    “Завжди легко критикувати роботу інших людей. Ззовні рішення виглядають очевидними, а помилки — незрозумілими”

    “З роками починаєш питати себе, чи можна й далі носити такий одяг. Але якщо вам якесь вбрання справді до вподоби, то чи не краще просто вдягти його й не думати про те, чи годиться воно для вашого віку?”

    “Мені бракує елементарних знань з географії, і це лякає мене не вперше.”

    “Запорукою успіху є постійний рух уперед. Часу на святкування залишається неймовірно мало. Ти відразу усвідомлюєш, що найпріоритетнішим завданням тепер є успіх наступного проекту”
    “Картинки створюють ілюзію прекрасного життя, що має викликати заздрість і захват. Звичайно, усе, що ми публічно про себе кажемо, редагується, але в Instagram є щось, що особливо докладається до підміни реальності вигадкою”

    “Одна дівчина помітила, що на обкладинці першого числа під моєю редакцією за квітень 1992, було написано: «Чи нам досі потрібен фемінізм?», і запитала мене, що я тепер про це думаю і чи вважаю себе феміністкою. Мені завжди важко відповідати на таке, адже знаю, що мушу без вагань сказати «так». Але, якщо чесно, про фемінізм я рідко коли міркувала в особистому плані, не теоретично. Я знаю, мені слід відчувати більший ентузіазм із цього питання і виходити за межі особистого, але якщо тебе виховали в сім’ї журналістів, де завжди чекали, що ти як жінка маєш працювати й досягати успіху не менше за чоловіка, то ця тема не викликає в тебе того ж емоційного резонансу, як, можливо, у жінок з інших сімей”

    “Мені не дуже важить, чоловік чи жінка виконують певну роботу, поки вони мають що сказати і творять щось цікаве”

    (с) Богдана Неборак 

    беріть читати: Александра Шульман “Всередині Vogue: мій щоденник сотого року” (з англійської переклали Елла Євтушенко, Сергій Святенко), ArtHuss, 2018 р. – 351 с.

    • 13 Листопада
Переглянути ще