#ЛюдиШептицького – про людей, яких ти можеш зустріти у Центрі❤️
Oksanka Bryndzak – помічник проректора з науково-педагогічної роботи УКУ, студентка кафедри клінічної психології з основами когнітивно-поведінкової терапії, засновниця Благодійний проект “Старість НА радість”.
📍В майбутньому я хотіла б викладати та консультувати людей – це додає мені певного азарту, адреналін зростає. Тому невдовзі планую прочитати кілька лекцій про дистимію, лінь чи прокрастинацію.
📍Дуже часто мене можна зустріти за настільними іграми. Я величезний фанат цієї справи. Коли граю, повністю розслабляюсь, виключаю усі негативні емоції та думки. Зазвичай, збираємось із друзями в якомусь кафе, наприклад, Wandler чи Друзі.
📍Моє оточення до 10 років – це в основному були бабці за 80. Мабуть, тому я несвідомо почала займатись проектом “Старість на радість”. Якщо в мене поганий настрій, а ввечері їхатиму в будинок пристарілих на Медової печери, то настрій в цьому середовищі 100% зміниться. Відчуваю, що це взаємообмін позитивом, ми навчаємо один одного чомусь новому.
📍Часто подорожую автостопом. Їздила в Білорусь, у Прагу, дуже багато по Україні. Коли подорожуєш автостопом, зустрічаєш настільки неординарних та цікавих людей, в яких можна багато чого почерпнути. Саме так можна побачити справжнє життя, а не в туристичному автобусі.
📍Одне з улюблених міст – це Будапешт. Кожного разу, коли приїжджаю туди, цей великий парламент мене просто захоплює! Взагалі міста, де є водойми – це моє. Коли я дивлюсь на воду – думки, як хвилі, дуже стишуються, усі турботи зникають. У Львові люблю Гарнізонний храм, там особлива атмосфера.
📍На 2-3 курсі я працювала таємним покупцем. Їздила по різних районах Львова та по різних містах. Була можливість подорожувати Львівщиною. Також працювала нянею – легко знаходжу спільну мову з будь-якою дитиною. Діти взагалі зараз такі розумні, у 5 років усвідомлюють такі речі, до яких ми колись доходили в 12.
📍Є дуже класний по дорозі на Високий замок дворик з іграшками. Коли до мене приїжджають друзі з інших міст, я привожу їх туди.
📍Зараз пишу диплом про булінг. Є ідея створення табору для батьків і дітей, які будуть вчитися взаємодіяти, пізнавати та розуміти один одного.
📍Мої книжкові уподобання трохи дивні – я це називаю “частково етнологічною літературою”. То щось у стилі Люко Дашвар, Марія Матіос, Ліни Костенко. Я фанат української літератури, подобається, як пише Катерина Бабкіна. З останнього сподобалась практично-популярна книжка “Бог подорожує інкогніто” – про життєві виклики, які постають перед нами, як ми їх сприймаємо. Вірші Василя Симоненка – це те, що перечитую знову і знову.
📍Дуже люблю джаз, Франка Сінатру, можу скільки завгодно переслуховувати fly me to the moon. В мене дуже полярні смаки, маю дивну любов до Віктора Павліка, слухала його і в 6 років, і зараз слухаю. Пісню “Білі Черемхи” впізнаю з першої секунди😄
📍Шкодую, що не з 1 курсу навчаюсь в УКУ. Тут справді панує дружній дух, незалежно від віку чи від посади, ти з усіма завжди можеш поговорити.
📍Як ми проведемо день? Встанемо о 6 ранку, поїдемо автостопом в Ужгород, якраз скоро будуть цвісти сакури, з’їмо морозиво, зайдемо в замок та поспілкуємось із місцевими жителями. В Ужгороді сядемо на Volkswagen beetle 1967 року випуску і поїдемо в Румунію😉🚌
Facebook
